Проза, фотографії та садовий щоденник Івана Гасюка.
Проза · Історія
(старій гвардії фізичних підвалів присвячено…) «Ви колись пробували бальзам Віттнера?» Питання прозвучало несподівано. Зазвичай Петро Іванович, заходячи до нас у лабораторію під кінець робочого дня, свою пропозицію цікаво та ефективно його продовжити формулював дещо інакше… Поява нового працівника, та ще й професора, у нашому невеликому, але філігранно зібраному напівпідвальному колективі університетської фізичної лабораторії сприйнялася її […]
6 хв читання
Проза · Спогад
На подвір’ї жив Гусак. Ні, «Гусак» – це не пересічне прізвище чи вуличне прізвисько якогось сільського чванька. Гусак був справжній, величезний, білий, з гордою поставою, довжелезною шиєю (оце запам’ятайте!) і горбоносим римським профілем чорного зверху дзьоба (про дзьоб теж варто пам’ятати). Це був не простий гусак, з тих гусей, що сотнями бродять млаками і по […]
5 хв читання
Проза · Спогад
-Діду-дід, а де жиє той Бог? Я, десь певно чотири-п’ятирічний, у стайні «помагаю дідови чистити бураки корові до січки». Червона з білими плямами, з крутими рогами, що чомусь мітять врости своїми гострими кінцями в очі, корова косить великими чорними очима на мене і на діда, ніби прислухається до нашої бесіди. У стайні тепло і вогко, […]
4 хв читання
Проза · Історія
Яскраві язички полум’я у каміні, викладеному з масивних кам’яних блоків, облизують уже напівобвуглені товстезні поліна букових дров. У кімнаті тепло і затишно. Усі присутні не відводять поглядів, намагаючись виокремити свою постать на екрані кольорового німецького «Telefunken», який у цей момент жваво відтворює всі найдрібніші деталі нетривіальної для родини події – недавнього весілля Ганусі та Василя. […]
8 хв читання
Проза · Спогад
Мій Михайлик, спершись на високий, не по росту йому, держак граблів, примруживши очі, напружено міркував. Задача, особливо для усного розв’язування, виявилася не з легких. Поряд, через межу, на сусідньому городі майже в аналогічній позі, тільки з косою в руках, замислившись, не випускаючи з рота товстенної ядучої самокрутки, щось бурмотів собі під ніс сусід Василь, сорокап’ятирічний […]
4 хв читання
Проза · Історія
Ми, стомлені і напівсонні, сиділи в авто, що зупинилося на в’їзному світлофорі перед територією контрольно-пропускного пункту в напрямку України. Стомлені, вже майже не розмовляли. Навколо – нікого: ні машин, ні людей. Всі четверо озиралися довкола, шукаючи очима того дядька (мабуть, прикордонника чи кого там ще), що вже хвилин десять не пропускав нашу машину, здавалося, без […]
3 хв читання
Проза · Спогад
Напруженість моменту зашкалювала. Старий, пошрамований, майже метровий Щупак, піднявши над плесом самі тільки очі і тупе рило, наче алігатор, нерухомо спостерігав за найменшими порухами трьох рибалок, що оточили його таку зручну засаду під широченним і густим вербовим кущем, коріння якого слугувало йому прихистком вже, мабуть, не один рік. Сьогодні він, досвідчений мисливець на карасиків, підуствичок […]
7 хв читання
Проза · Історія
Я сиджу у зручному плетеному з ротангової лози кріслі. Потужний вентилятор, запобігливо повернутий до мене, приємно охолоджує трохи попечену палючим африканським сонцем шкіру і, заодно, висушує сіль на ще не обсохлому після купання у воді Червоного моря волоссі. Приємно втомлений, очікую смачного обіду у ресторані «все включено» п’ятизіркового готелю єгипетської Хургади. Починаю дрімати. – Твой […]
7 хв читання
Проза · Спогад
Останній день роботи конференції добігав свого завершення. Ми, трохи збуджені і втомлені від захопливої дискусії (ох, люблю це відчуття у товаристві колег-науковців), вийшли перепочити і випити каву. Як завше буває в таких випадках у науковому товаристві, суперечка не вчухала. Учасники конференції вийшли на веранду готелю хто з кавою, а хто і з цигаркою, розповзлися кутками […]
13 хв читання