https://ivanhasiuk.com/Проза, фотографії та садовий щоденник Івана Гасюка.ukhttps://ivanhasiuk.com/prose/vesillia-na-telefunken/https://ivanhasiuk.com/prose/vesillia-na-telefunken/Thu, 01 Oct 2026 09:00:00 GMTЯскраві язички полум’я у каміні, викладеному з масивних кам’яних блоків, облизують уже напівобвуглені товстезні поліна букових дров. У кімнаті тепло і затишно. Усі присутні не відводять поглядів, намагаючись виокремити свою постать на екрані кольорового німецького «Telefunken», який у цей момент жваво відтворює всі найдрібніші деталі нетривіальної для родини події – недавнього весілля Ганусі та Василя. […]https://ivanhasiuk.com/prose/matematyka-i-realnist/https://ivanhasiuk.com/prose/matematyka-i-realnist/Tue, 31 Mar 2026 21:00:00 GMTМій Михайлик, спершись на високий, не по росту йому, держак граблів, примруживши очі, напружено міркував. Задача, особливо для усного розв’язування, виявилася не з легких. Поряд, через межу, на сусідньому городі майже в аналогічній позі, тільки з косою в руках, замислившись, не випускаючи з рота товстенної ядучої самокрутки, щось бурмотів собі під ніс сусід Василь, сорокап’ятирічний […]https://ivanhasiuk.com/prose/wspolpraca/https://ivanhasiuk.com/prose/wspolpraca/Sun, 01 Feb 2026 10:00:00 GMTМи, стомлені і напівсонні, сиділи в авто, що зупинилося на в’їзному світлофорі перед територією контрольно-пропускного пункту в напрямку України. Стомлені, вже майже не розмовляли. Навколо – нікого: ні машин, ні людей. Всі четверо озиралися довкола, шукаючи очима того дядька (мабуть, прикордонника чи кого там ще), що вже хвилин десять не пропускав нашу машину, здавалося, без […]https://ivanhasiuk.com/prose/shchupak/https://ivanhasiuk.com/prose/shchupak/Sun, 30 Nov 2025 22:00:00 GMTНапруженість моменту зашкалювала. Старий, пошрамований, майже метровий Щупак, піднявши над плесом самі тільки очі і тупе рило, наче алігатор, нерухомо спостерігав за найменшими порухами трьох рибалок, що оточили його таку зручну засаду під широченним і густим вербовим кущем, коріння якого слугувало йому прихистком вже, мабуть, не один рік. Сьогодні він, досвідчений мисливець на карасиків, підуствичок […]https://ivanhasiuk.com/prose/povazhnyi-cholovik/https://ivanhasiuk.com/prose/povazhnyi-cholovik/Sat, 01 Feb 2025 10:00:00 GMTЯ сиджу у зручному плетеному з ротангової лози кріслі. Потужний вентилятор, запобігливо повернутий до мене, приємно охолоджує трохи попечену палючим африканським сонцем шкіру і, заодно, висушує сіль на ще не обсохлому після купання у воді Червоного моря волоссі. Приємно втомлений, очікую смачного обіду у ресторані «все включено» п’ятизіркового готелю єгипетської Хургади. Починаю дрімати. – Твой […]https://ivanhasiuk.com/prose/konferentsiia/https://ivanhasiuk.com/prose/konferentsiia/Wed, 01 Jan 2025 10:00:00 GMTОстанній день роботи конференції добігав свого завершення. Ми, трохи збуджені і втомлені від захопливої дискусії (ох, люблю це відчуття у товаристві колег-науковців), вийшли перепочити і випити каву. Як завше буває в таких випадках у науковому товаристві, суперечка не вчухала. Учасники конференції вийшли на веранду готелю хто з кавою, а хто і з цигаркою, розповзлися кутками […]https://ivanhasiuk.com/prose/repertuar/https://ivanhasiuk.com/prose/repertuar/Fri, 01 Nov 2024 10:00:00 GMT«Так люблю той Львів, що аж бракує ми слів» – нерідко повторює мій друг, який вчився у тому славетному місті у Франковому університеті, там батярував та ставав людиною і тому те місто для нього має просто сакральне значення. Мені також шалено подобається атмосфера міста Лева, але я, буваючи там, спостерігаю за життям львів’ян збоку, подумки […]https://ivanhasiuk.com/prose/balzam-vittnera/https://ivanhasiuk.com/prose/balzam-vittnera/Mon, 01 Apr 2024 09:00:00 GMT(старій гвардії фізичних підвалів присвячено…) «Ви колись пробували бальзам Віттнера?» Питання прозвучало несподівано. Зазвичай Петро Іванович, заходячи до нас у лабораторію під кінець робочого дня, свою пропозицію цікаво та ефективно його продовжити формулював дещо інакше… Поява нового працівника, та ще й професора, у нашому невеликому, але філігранно зібраному напівпідвальному колективі університетської фізичної лабораторії сприйнялася її […]https://ivanhasiuk.com/prose/vaska/https://ivanhasiuk.com/prose/vaska/Sat, 01 Jul 2023 09:00:00 GMTНа світанку Васька звично поверталася додому, ретельно вибираючи відносно суху місцину для кожної своєї лапки, через що її траєкторія слідування протоптаною людськими чобітьми та лапками тваринок садовою стежкою вимальовувалась, на здоровий погляд, абсолютно ірраціональною. Бурхлива березнева ніч та приємна втома, що відкликалася у всіх еластичних м’язах котячого організму, ще не повністю заглушили той загадковий і […]https://ivanhasiuk.com/prose/cherhuvannia-dnd/https://ivanhasiuk.com/prose/cherhuvannia-dnd/Thu, 01 Jun 2023 09:00:00 GMTОсь я такий підходжу до лавочки у парку, на якій розмістилася підозріла компанія з трьох-чотирьох злісних порушників громадського порядку. На лавочці розстелений несвіжий замаслений номер «Известий», на газеті недопита пляшка «Столичной», щербата бляшанка «Завтрак туріста», розпанахана цибулина, надгризена буханка сірого хліба. «Вельмишановні товаріщі нарушітєлі! А чи не були б ви такі люб’язні і припинили порушувати […]https://ivanhasiuk.com/prose/novyi-navchalnyi-rik/https://ivanhasiuk.com/prose/novyi-navchalnyi-rik/Tue, 01 Nov 2022 10:00:00 GMTТе, як розпочався для мене новий навчальний рік вже в іпостасі мене-студента, а не шмаркатої школоти, визначилося, напевне, якимось особливим розташуванням зірок на небі або аномальною сонячною активністю і викликаними нею магнітними бурями. Не інакше! Бо як по іншому можна пояснити той збіг обставин, що 31-го серпня, день урочистостей і посвяти у студенти, припав на […]https://ivanhasiuk.com/prose/svatannia-na-zamlynivtsi/https://ivanhasiuk.com/prose/svatannia-na-zamlynivtsi/Fri, 13 Nov 2020 22:00:00 GMTСьогодні 28 років, як то сі стало… Чотири семирічки! Чому я рахую семирічками, – бо десь прочитав, що саме за сім років подружжя проходить повний цикл випробувань часом і подіями і стає справжньою парою. Тож сьогодні саме час згадати той чудовий погожий день 14 листопада 1992 року, коли ми перед Богом і людьми стали родиною. […]https://ivanhasiuk.com/prose/perukarnia/https://ivanhasiuk.com/prose/perukarnia/Fri, 01 May 2020 09:00:00 GMT-Ще пару днів тих канікул, а воно ніби щось і їсть, але худе, аж прозоре! А як піде вже до школи, то і поїсти як слід не зможе, йому у тій їдальні не лізе, з дому брати не захоче, лишень ті коржики купують і гризуть насухо». Ми вечеряємо. На столі пательня з тушкованим за «татовим» […]https://ivanhasiuk.com/prose/husak/https://ivanhasiuk.com/prose/husak/Wed, 01 Apr 2020 09:00:00 GMTНа подвір’ї жив Гусак. Ні, «Гусак» – це не пересічне прізвище чи вуличне прізвисько якогось сільського чванька. Гусак був справжній, величезний, білий, з гордою поставою, довжелезною шиєю (оце запам’ятайте!) і горбоносим римським профілем чорного зверху дзьоба (про дзьоб теж варто пам’ятати). Це був не простий гусак, з тих гусей, що сотнями бродять млаками і по […]https://ivanhasiuk.com/prose/praktyka-v-otynii/https://ivanhasiuk.com/prose/praktyka-v-otynii/Wed, 01 Jan 2020 10:00:00 GMT– Не погоджуйся на практику в Отинії, ти там одружишся! – моя одногрупниця і щира подружка Ірина вирішила зробитися маститою знавчинею людської душі і долі. У неї на то були вагомі підстави – вже кілька років одружена, двоє чудових діток, турботливий чоловік. Отже, досвід у житті вже є. Не те, що ми – жовтороті худі […]https://ivanhasiuk.com/prose/boh-na-strazhnytsi/https://ivanhasiuk.com/prose/boh-na-strazhnytsi/Wed, 01 Jan 2020 10:00:00 GMT-Діду-дід, а де жиє той Бог? Я, десь певно чотири-п’ятирічний, у стайні «помагаю дідови чистити бураки корові до січки». Червона з білими плямами, з крутими рогами, що чомусь мітять врости своїми гострими кінцями в очі, корова косить великими чорними очима на мене і на діда, ніби прислухається до нашої бесіди. У стайні тепло і вогко, […]https://ivanhasiuk.com/prose/rubel/https://ivanhasiuk.com/prose/rubel/Tue, 31 Dec 2019 22:00:00 GMTЯкщо, шановний читачу, ти, побачивши заголовок, уявив собі брудно-коричневу купюру тієї грошової одиниці, якою ми та наші батьки розраховуватися за «паперову» ковбасу та «найсмачніше у світі» морозиво, або могли придбати сірих тонів депресивну обновку у місцевому універмазі, то ти будеш глибоко розчарований. Бо той предмет, про який піде мова, із згаданим зім’ятим «золотозабезпеченим» еквівалентом достатку […]https://ivanhasiuk.com/prose/zhukovi-terminatory/https://ivanhasiuk.com/prose/zhukovi-terminatory/Tue, 31 Dec 2019 22:00:00 GMTЗасідання правління колгоспу-мільйонника цього великого поліського села добігало до щасливого і такого очікуваного завершення, адже сьогодні у місцевої аграрної еліти був особливий, насичений подіями день. У них зібралося партійне й господарське начальство району та області. І навіть доволі-таки солідний кабінет голови ледве вміщав гостей та господарів наради, що традиційно підбивала підсумки сезону і, як водиться, […]https://ivanhasiuk.com/prose/vorona/https://ivanhasiuk.com/prose/vorona/Tue, 31 Dec 2019 22:00:00 GMTОсь як зустрінеш когось знайомого з дитинства, але вже майже забутого у мереживі років, подій і турбот, а підсвідомість раз, – і викличе у яскраве світло споминів зовсім несподіваний сюжет реальної події, якій колись не надавав якогось вагомого значення. А воно бач, десь дрімало, очікувало свого часу. Все це складна гра нашого розуму, якому властиво […]https://ivanhasiuk.com/prose/harley-davidson/https://ivanhasiuk.com/prose/harley-davidson/Tue, 31 Dec 2019 22:00:00 GMTПоліцейське авто з увімкнутими синім та червоним проблисковими маячками Петро побачив швидше, ніж почув доволі таки голосний звук сирени: контузія, отримана у молоді роки в одній із «гарячих» точок світу, не пройшла безслідно і відгукнулася доволі таки відчутною глухотою, яка, проте, майже не заважала жити повноцінно чи навіть інколи свідомо використовувалася на власну користь (якщо […]